Аналіз строкатолистих сенполій
Строкатолистість сенполій: від витоків до сучасних типів
У далеких п'ятдесятих (уже минулого століття) у світі траплялося лише кілька строкатолистих фіалок. Усі вони належали до типу, що дістав назву «спонтанна строкатолистість». Спонтанна строкатолистість — це небажана ознака виставкових рослин, неминуче тимчасова й нестійка, що поступово зникає в міру відростання нового листя.
Спонтанна строкатолистість не мала особливого успіху, оскільки колекціонерів фіалок не задовольняли якісні характеристики рослин. Наприклад, міг вийти цілком зелений кущик, у якого лише один-два листки були строкатолистими, та й то частково. Продавці не були зацікавлені в поширенні сортів зі спонтанною строкатолистістю через їхню крайню нестабільність. Селекціонери, що виставляли такі рослини на виставках, не могли їх продати. Судді знімали багато штрафних очок за фіалки з практично зеленим листям з рідкісними світлими ділянками (проте заявленими як строкатолисті). У підсумку охочі показувати подібні рослини на виставках поступово зникали самі собою.
Ось що писала на цю тему у своїй «Книзі про африканські фіалки» («AFRICAN-VIOLET BOOK») популярний автор тих років Хелен Ван Пельт Вілсон (Helen Van Pelt Wilson). Читаємо на сторінці 83 «Захоплюючі проблеми строкатолистості»:
«Чому в африканських фіалок з'являється строкате листя й як зберегти цю строкатолистість при розмноженні — ось що становить для нас основний інтерес. Явище, яке ми спостерігаємо й визначаємо як «строкатолистість», буває двох типів. Перший спричинений певними умовами утримання, такими як: бідний ґрунт (нестача елементів живлення) або навіть матеріал горщика. Другий, що трапляється на листках girl, являє собою «справжню» строкатолистість, яка передається у спадок.
Коли кольорові ділянки листка переходять одна в одну й не мають чітких меж, рослини, вірогідно, страждають від нестачі в ґрунті таких мікроелементів, як залізо, марганець або інших елементів, необхідних для синтезу хлорофілу. Мозаїчність або плямистість (штрихами) зокрема може вказувати на дефіцит марганцю. Відновіть ґрунтовий баланс — і строкате листя або загине, або втратить своє забарвлення. Буває, що мінеральне голодання спричиняють підвищені поглинальні властивості стінок горщика, і в рослини з'являється виражена строкатолистість. Розмноження листками від таких екземплярів дає повноцінних зелених діток (якщо, звісно, їхня коренева система не страждає від тих самих вад, що й материнська).
Справжня строкатолистість є мутацією. Тому вона передається нащадкам, але генетичні її причини дуже складні. Схильність бути частково або повністю білими проявиться в сіянцях за умови, що строкатолистий батьківський екземпляр здатний дати потомство.»
...«Цікавий такий історичний факт: одного разу навесні робітники теплиці Тінарі (Tinari) помістили на вкорінення ряд листків S. ionantha — від 50 до 75 свіжозрізаних живців. І всі до єдиної детки на всіх цих живцях виявилися строкатолистими. Тієї ж весни вони помітили множинний прояв строкатолистості скрізь у теплиці. Наступної весни вони не отримали й 6 строкатолистих рослин, тобто дуже малий відсоток. Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що навколишнє середовище впливає на прояв строкатолистості.»
Сучасні типи строкатолистості. 1. Строкатолистість Томмі-Лоу.
У 1959 році фіалківниця зі штату Міссісіпі Томмі Лоу Оуден (Tommie Lou Oden) придбала живець дуже популярного на той час сорту White Pride («Біла Гордість»). Він являв собою махрові білі квіти на розетці із зеленого листя. Оуден посадила свій листок (так само, як ми це робимо зараз) у горщик з доброю земляною сумішшю й стала чекати появи діток. Коли детки почали проростати, вона звернула увагу, що принаймні одна з них мала дивні білі позначки. Оуден забезпечила особливий догляд незвичній детці, і щойно вона достатньо підросла, взяла з неї листок для нового розмноження. Оскільки детка з листка вийшла ще з виразнішою строкатолистістю, вона продовжила її розмноження з цієї рослини, щоб отримати наступне покоління. Томмі Лоу послідовно розмножувала листки, отримані від однієї незвичної детки, і в дев'яти поколіннях строкатолистість безперервно повторювалася.
Оуден передала свою фіалку друзям, і вони переконали її в тому, що рослину необхідно зареєструвати й назвати «Томмі Лоу». Це був перший строкатолистий сорт, зареєстрований в AVSA. Його описували як «білий махровий зі слабкими орхідними тінями на зелено-білому строкатому листі». Світ сенполій збожеволів від нового сорту, і Tommy Lou став надзвичайно популярним.
Селекціонери того часу прийшли в захват і виявили бажання попрацювати з цим фантастичним сортом, у якого строкатолистість проявлялася й зберігалася на кожному листку, на відміну від непопулярного спонтанного типу. Селекціонери спробували запилювати квіти Tommy Lou, але безуспішно, з чого зробили висновок, що сорт, на жаль, стерильний.
Минуло десять років, і в 1969 році запилення спробував провести селекціонер Гарольд Рейнгард (Harold Reinhardt). У результаті експериментів він зумів підготувати квіти так, щоб маточка була добре доступною (жіноча частина квітки, на яку наносять пилок). На своє здивування Гарольд виявив, що маточка не пряма, а сильно деформована й загнута, що ускладнювало її запилення й слугувало причиною багатьох невдач. Рейнгард постарався випрямити маточку й запилив її пилком одного зі своїх власних гібридів під назвою Purple Gold («Пурпурове Золото»).
Якраз у той час, коли дозрівала насіннєва коробочка, Рейнгарда відвідав найвідоміший селекціонер Ліндон Лайон (Lyndon Lyon). Він наполіг на тому, щоб забрати насіння із собою. Виросло сорок три сіянці, і кожен був строкатолистим!
Ліндон Лайон продовжив виводити нові гібриди-строкатолистники в усіх можливих кольорових комбінаціях: білій, червоній, синій, рожевій. Тоді не було так званих жовтоквіткових і фантазійних сортів сенполій. Потім, через роки, він вивів мініатюрні, напівмініатюрні й трейлерні сорти з тим самим чудовим строкатим листям. Сьогодні існують буквально тисячі строкатолистих сортів, і всі вони ведуть своє походження від того першого Tommy Lou.
Строкатолистість Томмі-Лоу — очевидний продукт селекції. Фактично, це зовсім не генетична ознака, оскільки вона не введена в рослину на хромосомному рівні. Це явище зберігається на клітинному рівні материнської рослини як дефект у виробництві хлорофілу й поширюється як продукт поділу клітини. Отже, щоб отримати новий строкатолистий гібрид, запилювати потрібно лише строкатолистий екземпляр — тільки тоді вийдуть сіянці з різним ступенем строкатолистості. Тобто якщо материнська рослина має нормальне зелене листя, жодні схрещування з строкатолистими екземплярами не дадуть строкатолистого потомства: лише материнська рослина передає цю ознаку (якщо, звісно, Вам не пощастить так само, як місіс Оуден, і Ви не зіткнетеся з новою мутацією).
Тип строкатолистості Томмі-Лоу, або TL, як іноді вказано в описах, — унікальний. Незабарвлена частина розташована на листку у вигляді облямівки й трохи поширюється до центру.
Якщо строкатолистість сконцентрована в центрі розетки рослини, то вона належить до типу кронової строкатолистості. У таких сортів листки в центрі часто повністю кремові, жовтувато-зелені або рожеві, а зовнішні можуть бути абсолютно зеленими. Поступово центр крони росте й стає другим рядом у рослини, одночасно колір листків змінюється на темно-зелений.
Деякі любителі сенполій надають перевагу саме цьому типу строкатолистості, є навіть селекціонери, що спеціалізуються саме на виведенні сортів з таким видом. Ейзел Чемпіон (Ethel Champion) — одна з таких селекціонерів (від її прізвища і походить друга назва типу), і вона вивела багато сортів сенполій із кроновою строкатолистістю.
Кронова строкатолистість є значно стійкішою, ніж спонтанна, і легко передається при розмноженні черенкуванням.
3. Мозаїчна (Ліліан Джаррет) строкатолистість.
Мозаїчна строкатолистість на сучасних сортах не концентрується вздовж країв листків або навколо точки росту, вона рівномірно розподілена по всій поверхні листкової пластини, утворюючи візерунок, подібний до зразків керамічної мозаїки або вітражів. Це найстабільніший із чотирьох типів строкатолистості, і він не схильний до температурних коливань або підвищення вмісту азоту в ґрунті.
Френк і Енн Тінарі (Frank and Ann Tinari), відомі селекціонери, вивели зеленолистний сорт, названий ними LILIAN JARRET. Сталася мутація, в результаті якої з'явився новий сорт LILIAN JARRET SUPREME. Цей сорт також зазнав мутаційних змін, унаслідок яких проявився новий різновид строкатолистості, що відрізнявся від відомих раніше. Її назвали строкатолистістю Ліліан Джаррет.
Незважаючи на те що мозаїчна строкатолистість відома досить давно, сортів, наділених цією ознакою, можна порахувати на пальцях. Селекціонери пояснюють це тим, що поява мозаїчності свідчить про серйозні генетичні порушення.
Ейзел Чемпіон працювала з цим типом строкатолистості впродовж багатьох років і вивела достатньо багато красивих мозаїчних сортів. Інший селекціонер, наш відомий сучасник Джефф Сміт (Jeff Smith), вивів цілу серію сортів зі строкатолистістю Ліліан Джаррет. Серія названа Genetic.
Вплив температури та добрив. Три з чотирьох типів строкатолистості сильно залежать від температурних коливань і вмісту азоту в ґрунті. Це спонтанна, Томмі-Лоу й кронова. Часто молоді рослини (детки) з'являються повністю забарвленими й не здатні до самостійного існування, доки не позеленіють. Для цього їх необхідно раз на тиждень підживлювати добривом з підвищеним вмістом азоту, щоб стимулювати вироблення хлорофілу — пігменту, що надає листкам характерного зеленого кольору й бере участь у фотосинтезі, без якого неможливе існування рослин. (Фотосинтез — перетворення сонячної енергії або штучного світла в енергію, що підтримує процеси життєдіяльності.)
Надалі, коли рослини зміцніють, необхідно обмежити внесення добрив з підвищеним вмістом азоту, а також утримувати їх у прохолодніших умовах, інакше строкатолистість буде ледве помітною. На цьому етапі росту рекомендується використовувати універсальне добриво зі співвідношенням поживних елементів N-P-K 20-20-20 (частка азоту залишається відносно високою, оскільки рослині ще необхідно нарощувати здорове листя й симетричну розетку).
Якщо листки починають втрачати строкатолистість, це є сигналом до використання добрив зі зменшеною часткою азоту. Щойно розетки досягнуть необхідного балансу між строкатолистими й зеленозабарвленими ділянками листя, можна замислитися про формування з них виставкових рослин. Для того щоб строкатолистість сорту проявилася найефектніше й одночасно стимулювалося цвітіння, багато фіалківниць використовують добриво з формулою вмісту макроелементів 5-50-17 (таке співвідношення найефективніше саме для строкатолистих сортів). Але таке добриво не можна використовувати впродовж усього життя рослин, оскільки в ньому занадто мало азоту, необхідного для здорового росту.
Доцільно змінювати добрива кожні кілька місяців. Якщо ваші рослини стають надто строкатолистими, можна додатково підживлювати їх азотом, доки листки не позеленіють до необхідного ступеня.
Температурні зміни також можуть впливати на ступінь позеленіння листків. При утриманні рослин при температурі 27 градусів і вище (80 за Фаренгейтом) знебарвлені ділянки листків зеленіють. І навпаки, при зниженні температури строкатолистість проявляється яскравіше. Ось чому рекомендується розміщувати строкатолисті сорти сенполій на нижніх полицях стелажів, де температура завжди на кілька градусів нижча.
Усі строкатолисті рослини потребують більш інтенсивного освітлення. Рослина з кроновою строкатолистістю, вирощена близько до джерела світла, набуде фантастичного жовтого забарвлення центру.
На прощання — кілька порад. При селекційних експериментах зі строкатолистими сортами, якщо хочете отримати строкатолистих діток, використовуйте строкатолистий екземпляр як материнську рослину.
При розмноженні строкатолистих сортів по можливості використовуйте живці з другого ряду листків — молоде й сильне листя вкорениться й розмножиться легше, ніж старе. Обов'язковою умовою є й достатній запас хлорофілу в листковій пластині для забезпечення нормального живлення кореневої системи й діток, що формуються.
Пам'ятайте, що строкатолистники краще розміщувати на нижніх полицях стелажів безпосередньо під джерелами світла.
Ось у що вилилася «помилка природи», що сталася з однією з діток Томмі Лоу Оуден. Коли будете захоплюватися однією зі своїх строкатолистих рослин, задумайтеся на мить: ми були б позбавлені можливості споглядати подібну красу, якби та єдина детка не стала особливою.