Ці дивовижні фіалки: знайомство з сенполією для початківців

Звідки родом сенполія

Ці маленькі красуні походять з Танзанії, з Узамбарських гір. Відкрив їх барон Вальтер фон Сен-Поль, що жив у XIX столітті, і на його честь рослини отримали наукову назву — «сенполії». Назва «узамбарська фіалка» прижилася в народі завдяки місцю відкриття та зовнішній схожості квіток зі звичайною фіалкою.

Сенполія — невисока трав'яниста рослина з розеткою соковитих, пухнастих, інколи глянцевих листків. Над ними підносяться квітконоси з квітками найрізноманітніших форм і забарвлень — від білого до чорно-фіолетового, включно з суто червоними і навіть жовтими тонами.

Основи догляду: світло, повітря і полив

Сенполії світлолюбні, але їх обов'язково потрібно притінювати від прямого сонячного проміння. Вони не люблять сухого повітря. Просте рішення — поставити горщики у широкий піддон на шар вологого гравію або дрібного керамзиту завтовшки 2–3 см. Вода поступово випаровуватиметься, створюючи навколо рослин м'який вологий мікроклімат.

Пил з листочків треба регулярно змітати вологим пензликом. Дуже важливо стежити, щоб вода не потрапляла на листки: після цього на них залишаються некрасиві плями.

Горщик і земляна суміш

Для посадки фіалок важливо правильно вибрати горщик: його діаметр має бути приблизно втричі меншим за діаметр листкової розетки. Краще використовувати пластикові горщики — у глиняних земляна грудка пересихає надто швидко, що шкідливо для рослин. На дні обов'язковий дренаж: шар дрібного керамзиту близько 2 см.

Фіалки надають перевагу пухкому, вологомісткому і повітропроникному ґрунту. Досвідчені квітникарі рекомендують суміш з листової землі, хвойної землі, торфу, городньої землі, різаного моху-сфагнуму, промитого піску і вермикуліту у співвідношенні 2:1:1:1:1:0,5:0,5. На відро суміші додають столову ложку суперфосфату і трохи товченого вугілля. Можна використати й спрощений варіант: листова земля, торф і пісок (2:2:1). Добре підходить і готова суміш «Сенполія» з квіткового магазину.

Розмноження листковими живцями

Фіалка дуже легко розмножується листковими живцями. Живці можна отримати поштою: вони напрочуд живучі — можуть пробути в дорозі більше десяти днів і при цьому залишитися свіжими. Перед укоріненням досить оновити зрізи і поставити живці у кип'ячену воду в невеликі ємності.

Через пару тижнів з'являться корінці. Тоді живці висаджують у пухку землесуміш на глибину не більше 2 см і накривають легкою плівкою. Температура для укорінення — 22–24 градуси. Двічі на день посадки потрібно провітрювати, поливати тепленькою кип'яченою водою.

Через 2–3 тижні з'являються «дітки» — іноді по одній-дві, іноді цілими пучками. Двічі на місяць молоді рослини підживлюють рідким добривом (наприклад, «Ідеал» у дозі 2 ковпачки на 1 літр води або 0,5 г/л комплексного мінерального). Коли дітки підростуть, їх розсаджують в окремі ємності і на кілька днів знову накривають плівкою.

Сучасні сорти: різноманіття форм і забарвлень

У сучасних сортів вражає різноманіття квіток: прості, махрові, бахромчасті, хвилясті, зірчасті, облямовані, зі смугами, вічками, «веснянками» або «вуаллю»; діаметром до 6–7 см, що нагадують півонії, троянди, гвоздики. Є сорти, що цвітуть «шапкою», і сорти, що дають «букет».

Листки теж дивують: від світло-зелених до темно-зелених з бордовим нижнім боком, строкаті — що підкорили серця багатьох колекціонерів. Форма листків: прості, стьобані, зубчасті, видовжені, ложкоподібні, хвилясті, гофровані, трубчасті, загострені, падуболисті.

Особливої уваги заслуговують сорти типу «фантазі»: «Джинглес» — зірчасті рожеві квіти з кораловими промінчиками і фіолетовими штрихами, темно-зелені пухнасті листки; «Фентезі шарм» — ніжні рожево-бузкові великі махрові квітки з малиновою зернистістю; «Дульсінея» — фіолетові зірки в рожевий горошок, що утворюють розкішний «букет» над чорно-зеленим блискучим листям.